/Files/images/119.gif

/Files/photogallery/img085.jpg

Методичну роботу з кадрами здійснює вихователь-методист Тарасова Олена Сергіївна, "Спеціаліст І категорії", "Старший вихователь"

Методична робота в ДНЗ (ЦРД) "Іскорка" являє собою цілісну систему заходів, спрямовану на методичне забезпечення освітньо-виховного процесу, реалізацію змісту дошкільної освіти, на підвищення кваліфікації та професійної майстерності педагогів, розвиток творчого потенціалу кожного члена педагогічного колективу, а тим самим - на досягнення позитивних результатів освітнього процесу. Зміст методичної роботи в закладі будується на основі державних документів про освіту, державних програм, науково-педагогічних досліджень, інструктивно-методичних матеріалів з питань організації методичної роботи та кращих зразків перспективного педагогічного досвіду.

Особливою рушільною силою, що акумулює творчий потенціал, здійснює творчий доробок є творча група педагогів під керівництвом вихователя-методиста ДНЗ (ЦРД) "Іскорка". Колектив творчих педагогів здійснює різноманітні методичні розробки програм, проектів, організовує для педагогів ДНЗ тренінги, семінари, запровадив роботу "Скриньки довіри" та всіляко спонукає педагогічний колектив до розкриття свого творчого потенціалу.


Морально-духовне виховання дітей та батьків

​Удітей раннього віку виховуйте позитивні взаємини із дорослими та дітьми. Вчіть уважно слухати дорослих, відповідати на їх запитання, виконувати їх прохання, вказівки, ввічливо просити й дякувати, вітатися з дорослими. Виховуйте дружні відносини між дітьми, розвивайте товариськість, уміння спільно діяти, разом гратися, виховуйте навички взаємодопомоги, бажання ділитися іграшками та іншими предметами.·

​Умолодших дошкільнятвиховуйте почуття симпатії та емпатії до ровесників, інтерес до їхніх вчинків. Формуйте перші уявлення про правила поведінки в дитячому колективі, а саме: розуміти прохання дорослого не галасувати і не кричати (крик заважає і лякає інших); не штовхатись і не битись (дитині буде боляче); поступатися іграшками (гратись поряд, не заважати іншим, не відбирати іграшки); у спальні поводитись тихо (боможна розбудити тих, хто спить). Познайомте дітей з правилами стосунків між собою: гратися почергово з іграшками, бути ввічливим у спілкуванні, бережно поводитися з речами, завжди ділитися з іншими дітьми.·

​Дітейсереднього дошкільного вікуспрямовуйте на виховання потреби поводитися у групі, на вулиці, в громадських місцях відповідно до встановлених правил культурної поведінки через ознайомлення з правилами взаємовідносин із ровесниками та дорослими, а саме: бути завжди уважним до інших, якщо інший чимось зайнятий, не заважати йому, поступатись місцем товаришу; звертатись до людей ввічливо, спокійно, вміти вислухати пораду, не перебивати інших (особливо дорослих); не втручатись в розмову дорослих; під час розмови не опускати голову, не відвертатись, спокійно вислухати, дивитись у вічі; робити іншим приємне (поділитись солодощами, показати свою іграшку, прийти на допомогу товаришу, вибачитись, якщо випадково скривдив).·

​Дітейстаршого дошкільного вікуспонукайте до дотримання установлених правил культури поведінки та виконання їх без нагадування. Продовжуйте формувати гуманні почуття та уявлення про доброту, чуйність, скромність; виховуйте турботливе ставлення до людей, уміння помічати прикрощі чи невдачі в товаришів та прагнення їм допомогти. Вчіть дітей бути уважними до інших та привітними, гратися дружно, допомагати, якщо це потрібно, ставити загальну мету в спільних іграх, праці й досягати її. Вчіть дитину дотримуватися правил природо-користування, правил безпечної поведінки з тваринами. Спонукайте дітей до організованості, дисциплінованості, самостійності в поведінці та побуті, відповідальності й наполегливості в досягненні цілей.·

Шановні батьки! Тож маємо дбати прогігієну і «поживність» духовної їжі не менше, ніж про харчі тілесні.Опікуючись безпекою дитини, слід її всіляко оберігати від поширеного нинідуховного сурогату, формувати тонкий художній смак, імунітет і огиду до так званої «попси» в усіх її видах і жанрах, до всього нещирого і непривітного, примітивного і брутального. І для цього не потрібні тривалі бесіди і повчання -лише Ваше ставлення,насичення дитячого життя кращими мистецькими зразками(музикою, піснями, танцями, віршами, творами дитячого фольклору, картинами, дитячою художньою літературою, розвивальними іграми, пізнавальними бесідами, повчальними мультфільмами тощо)та прикладами християнської моралі,які самі витісняють з інтересів дитини все низьке, приземлене, примітивне, цинічне, допомагають формувати її духовні потреби і цінності.

Сьогодні, коли в Україні головні християнські свята (Різдво, Великдень, Трійця) відзначаються на державному рівні і християнські традиції дедалі впевненіше входять до нашого повсякдення, діти з перших років свого життя опиняються в середовищі, насиченому інформацією про Ісуса Христа, Біблію.

Багато науковців і практиків пропонують сьогодні інтегрувати в контекст духовного розвитку дошкільниківелементи релігійної просвіти(читання повчальних Біблійних історій та оповідань; тлумачення Заповідей Христових; вивчення колядок та щедрівок, підготовка до святкування Різдва; Великодні святкування з розписуванням писанок та освяченням Паски; родинні святкування Трійці з прибиранням приміщень клечальним зеленим зіллям; похід з сім'єю у церкву на Спаса для освячення фруктів та маківок-оберегів; народні святкування Андрія з кусанням Калити та веселими іграми хлопчиків і дівчаток; підготовка до свята Миколая з попереднім написанням листів до нього тощо), не вдаючись до власне релігійного виховання і дотримання релігійних обрядів, поклоніння іконам, заучування молитовних текстів тощо. Такі духовні запити можуть задовольнятися в умовах родинного виховання, адже право батьків - визначати, до якої релігії та в який спосіб залучати свою дитину (звісно, не порушуючи жодних її прав, без насилля та примусу).

Книга - незамінний засіб морально-духовного виховання дошкільників. Надзвичайно важливим є правильний добір творів для читання дітям. Найперша і найважливіша серед книжок духовного змісту з«Біблія для дітей».Вона обов'язково має посісти гідне місце в житті кожної дитини. Проте, вважаємо, що ознайомлення з цією книгою має початися не в дитячому садку, а в родині, у щирій довірчій бесіді між рідними людьми.

Виховання самостійності та працелюбності у дошкільників

Значення праці для всебічного розвитку дошкільника

Одним з основних завдань, що їх розв'язують дошкільний заклад разом з родиною, є виховання у дітей самостійності, працелюбності, правильного ставлення до праці.

Безперечно, саме праця — один із провідних чинників усебічного розвитку дітей. Праця корисна для здоров'я дитини, якщо вона посильна і правильно організована. Рухи дитини, яка володіє трудовими навичками, більш точні та впевнені, вона ліпше орієнтується у просторі, їй зрозуміліший плин часу. Праця сприяє розумовому розвитку. Діти багато дізнаються про властивості матеріалів, з якими працюють, про призначення засобів праці, інструментів, якими вони користуються. Під час трудових дій відбувається розвиток усіх пізнавальних процесів — активного сприймання, уяви, уваги, пам'яті. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, зіставляти предмети, з якими вона працює, встановлювати найпростіші закономірності явищ тощо. Неоціненне значення праця мас і для морального виховання дитини, адже під час роботи виховуються такі якості особистості, як здатність до подолання перешкод, спо-стережливість, зосередженість, старанність, дисциплінованість, самостійність, ініціативність.

Доручення як метод розвитку самостійності у дітей

Основними формами організації праці у нашому дошкільному закладі є доручення, чергування та колективна праця.

Доручення— найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі, так і вдома. Чітка спрямованість на одержання результату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо).

Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку малюків та надає їм упевненості у власних силах. Видатний психолог Даниїл Ельконін виділяв два чинники, які спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Уже наприкінці молодшого дошкільного віку дитина починає прагнути самостійності. Двохрічний малюк намагається самостійно одягатися: «Я сам», — говорить він на спробу дорослого допомогти. Діти 3 — 4 років можуть самостійно мити іграшки, допомагати накривати на стіл, старші дошкільники спроможні доглядати за рослинами, тваринами, допомагати дорослим та малюкам.

Саме за допомогою трудових доручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність.

Щоб доручення було посильним

Ми починаємо привчати дітей до праці вже з раннього віку, бо систематичне виконання малюками різних трудових доручень розвиває у них самостійність, витримку, а згодом — здатність до вольового зусилля. Під час виконання трудових доручень діти стають більш організованими, охайними, у них формується звичка до порядку, а головне — реалізовується потреба «Я сам», розвивається прагнення до вдосконалення набутих навичок і оволодіння новими.

У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні правила:

• усе, що я можу, — зроблю сам;

• якщо я не вмію, то навчуся;

• умію сам — допоможу іншим.

Просте доручення полягає у тому, що дитина має виконати якесь одне нескладне завдання, скажімо, принести стілець, подати книгу, чашку тощо. Такі доручення мають епізодичний і короткотривалий характер, тому ми даємо їх молодшим дошкільникам. Але у малюків іноді не вистачає наполегливості, а то й бажання зробити це самостійно.

Катруся вміє після гри ставити іграшки на поличку. Але коробка з кубиками не стає на своє місце, бо там уже є Ваніна машина. Катруся припиняє спроби навести лад, залишає кубики на підлозі й біжить мити руки. Коли вихователь нагадує їй, що треба покласти іграшки на місце, Катруся зі сльозами в очах промовляє: «Не можу».

У таких випадках не варто виконувати дію за дитину. Звичайно, дитина у три роки мало що може, але її відмова від будь-якого зусилля містить у собі серйозну загрозу. Якщо дорослі допомагають дитині у тому, що вона може зробити сама, то дуже швидко дитина звикає отримувати бажане без будь-яких зусиль. Тому у такій ситуації ми намагаємося допомогти дитині порадою: «Перестав машинку на сусідню поличку, і кубикам вистачить місця». Отримуючи задоволення від виконаної роботи та схвальної оцінки, малюки поступово привчаються докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослої людини.

Даючи дитині доручення, дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити, навіщо це потрібно. Скажімо, доручаючи дитині розкласти ложки до сніданку, варто показати, що слід узяти декілька ложок у ліву руку, а потім брати по одній і класти справа від тарілки, щоб іншим дітям зручно було брати ложку правою рукою. Поступово показ і вказівки замінюємо нагадуванням і контролем. Сором'язливих, нерішучих дітей заохочуємо, а занадто активних, умілих, які намагаються виконати доручення за іншого заради похвали — стримуємо, пропонує¬мо допомогти іншому, показати, як краще впоратися із завданням.

Для розвитку трудових умінь у дітей слід правильно добирати доручення. Насамперед воно має бути посильним і разом з тим потребувати від дитини невеликого зусилля, щоб вона ставилася до доручення, як до важливої та серйозної справи.

У середній групі дітям пропонуємо складніші доручення, які можуть бути пов'язані з проханням, зверненням до інших осіб, скажімо: доручити дитині підійти до помічника вихователя і попросити ключ від групової кімнати. Дитина, виконуючи це доручення, повинна самостійно сформулювати прохання, звертаючись до дорослого так, щоб її зрозуміли, та дотримуючись усіх правил ввічливості: спокійним голосом звернутися з проханням, використати для цього слова «будь ласка», і, одержавши ключ, подякувати.

Вимоги до дітей можуть ускладнюватися за рахунок:

• доручення складнішої справи;

• підвищення вимог до якості виконання доручення;

• більш самостійного виконання доручення та необхідності навчити інших.

У цьому віці одне з головних завдань — навчити дітей доводити розпочату справу до кінця. Часто для дітей це складно, бо їхня вольова сфера ще недостатньо розвинута. У таких випадках ми намагаємося підтримати дитину, бо дуже важливо, щоб вона хоч раз пережила почуття радості від того, що впоралася з труднощами й довела розпочату справу до кінця.

Василько дуже нетерплячий, йому складно закінчити розпочату справу. Знаючи це, доручення, що вимагає тривалої зосередженості, ми ділимо на етапи: пропонуємо навести порядок у шафі в музичній залі, прибравши спочатку поличку з ляльками та дидактичними іграми, а потім — поличку з музичними іграшками. Для хлопчика таке завдання, розділене на два етапи, здається конкретним і посильним. Порядок у шафці є для нього справжньою нагородою. особливо, коли результат праці підкріплено конкретною оцінкою: «Молодець, прибрав старанно, і тепер стало гарно».

У старшій групі вже використовуємо доручення, триваліші у часі. Скажімо, доручаємо дитині протягом цілого дня самостійно прибирати й підтримувати порядок в ігровому куточку, спальні, годувати рибок тощо. Це складні доручення, які містять і організаційні справи, що сприяють вихованню у дитини вміння розподілити свій час. прийняти рішення, простежити за працею інших.

Для того щоб виконати трудове завдання, навіть найпростіше, дитина має уявити, з чого вона почне, що робитиме потім — адже у будь-якій справі є внутрішня логіка, згідно з якою й треба складати план дій. Власне, вміння планувати свою діяльність — один з найважливіших показників розвитку дитини. Тому ми цілеспрямовано вчимо цьому своїх вихованців.

Для дитини п'ятирічного віку годувати хом'ячка у куточку природи протягом дня — робота не складна, але потребує певних знань і умінь. Тому, даючи дитині таке доручення, ми обов'язково разом із нею з'ясовуємо, як і чим слід годувати тваринку, в який час, що для цього потрібно зробити. Поступово дитина навчається планувати свою роботу, у неї формуються перші трудові вміння і розуміння суспільної значимості її праці. Адже якщо дитина навчиться самостійно годувати хом'ячка, то цим самим вона допо¬може вихователю та помічнику вихователя, і хом'ячок не буде голодним.

Варто пам'ятати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Якщо ж дитина відчуватиме, що виконує щось нікому не потрібне, то й працюватиме без зацікавленості, що може спричинити формування у неї зневажливого відношення до своєї і чужої праці.

З дорослішанням дошкільників ми поступово ускладнюємо доручення для них за змістом роботи, формами об'єднання дітей, вимогами до самостійності та самоорганізованості. Діти старшого дошкільного віку вже мають достатній досвід співробітництва та навички з конкретних видів праці. Тому ми приділяємо достатню увагу організації спільної трудової діяльності, скажімо, таким колективним дорученням, як прибирання групової кімнати, ділянки, робота на городі, квітнику. Об'єднуючи дітей для спільної роботи, ми враховуємо рівень сформованості трудових умінь, почуття відповідальності, лідерські якості наших вихованців; навчаємо їх самостійно розподіляти між; собою обов'язки, разом виконувати завдання, допомагати одне одному.

Значення оцінки у формуванні трудових навичок

Ставлення дітей до трудових доручень значною мірою залежить від характеру педагогічної оцінки, яку дає дорослий. Правильна педагогічна оцінка може посилювати почуття радості в разі успіху і послабити негативні емоції при невдачі.

На перших етапах засвоєння певних дій чи правил ми вживаємо розгорнуті судження.

Скажімо: «Дуже добре, Олю, що ти самостійно визначила, які кімнатні рослини треба полити, і зробила це правильно. Ти дуже старанно працювала й нікуди не відходила, доки не закінчила роботу. Якби рослини вміли говорити, то сказали б: «Яка турботлива дівчинка! Дякуємо!»

Під час виконання колективних трудових доручень особливу увагу звертаємо на те, як діти керувалися правилами співробітництва. Наприклад; «Олег і Сашко сьогодні працювали як справжні друзі. Швидко домовилися, хто і що робитиме, допомагали один одному, тому вчасно і правильно підготували столи до обіду».

Свою доброзичливість, задоволення чи подив намагаємося передавати не лише словами, але й мімікою, інтонацією, поглядом тощо. Щира радість дорослих за щонайменший успіх дитини посилює її позитивні емоції. А позитивна оцінка в присутності інших дітей додає радісних переживань дітям, чия поведінка заслуговує схвалення, і опосередковано впливає на однолітків. Ми обов'язково звертає¬мо увагу дитини на те, що у неї вже добре виходить, а чого треба вчитися, не протиставляючи її досягнення результатам праці інших дітей, щоб не принижувати гідність одних і не викликати зверхність у інших.

До невдач дітей ставимося терпляче, якщо вони зумовлені недостатньо розвиненими вміннями, намагаємося заохотити дитину і допомогти в її власному розвиткові.

Наприклад: «Не сумуй, Марійко, коли чогось навчаєшся, то не відразу виходить. Давай я тобі ще раз покажу. Ти зможеш зробити краще».

Для того, щоб словесні оцінки лишалися стимулом, їх потрібно урізноманітнювати. Із цією метою ми використовуємо народні прислів'я та приказки. Для констатації набутих умінь, бажання працювати, незалежного темпу знадобляться такі вирази: «Де вмілі руки і охота, там скора робота», «Старається, як мурашка», «Хто багато робить, той багато вміє», «Землю сонце прикрашає, а праця людину», «Маленька бджілка, а й та працює», «Добрий початок — половина діла», «Робить, як мокре горить», «Умілому усяка робота легка», «Силою не хвались — краще трудись», «Добре у світі жити тому, хто працьовитий».

Коли ж хтось із дітей часто відволікається під час роботи, не називаючи його імені, можна сказати: «Будеш трудиться — будеш кормиться», «Хочеш їсти калачі — не сиди на печі», «У доброго хазяїна й соломинка не пропаде, а у дурного хазяїна й колесо з воза украдуть», «Коли став до роботи то байдики не бити», «На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить», «Праця людину годує, а лінь марнує», «Кожна пташка своїм носиком живе», «Без роботи й день роком видається», «Лінивому все ніколи», «Хто нічого не робить, той ніколи не має часу», «Без праці нічого не зробити», «Від дощу земля зеленіє — від праці народ багатіє», «Під лежачий камінь вода не тече».

У ході оволодіння дітьми новими трудовими навичками звертаємо їхню увагу на те, що вміння самі собою не з'являються: «Доки не впріти, доти не вміти», «Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь», «У невмілого й руки не болять», «Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися», «Не святі горшки ліплять, а прості люди», «Не одяг красить людину, а добрі діла», «Для всякого діла потрібні знання», «Кожний майстер колись був невмілий». А прислів'я «Зробив діло — гуляй сміло» є влучним акордом для завершення трудового доручення.

Роль батьків у вихованні працелюбності

Звичайно, виховати самостійну, організовану та працелюбну дитину неможливо лише в стінах дитячого садка. Адже особистий приклад і участь батьків у трудовому вихованні дітей має величезне значення. Тому ми активно залучаємо їх до цієї роботи, Проводимо з ними бесіди, консультації, залучаємо до участі в освітньому процесі, у «Дні добрих справ», даємо конкретні рекомендації щодо прийомів трудового виховання вдома, які трудові доручення слід давати конкретним дітям, як правильно оцінити результати дитячої праці, підтримати у випадку невдалого виконання доручення тощо.

Для виконання трудових обов'язків вдома під керівництвом батьків ми пропонуємо посильні для дитини доручення, зокрема:

• підтримувати порядок у своєму ігровому куточку;

• поливати кімнатні рослини;

• якщо сім'я тримає город, квітник, виділити для дитини грядку, де вона зможе посіяти городні культури;

• допомагати мамі у хатній роботі — підмести підлогу, витерти пил, прибрати посуд зі столу;

• мити чайний посуд, витирати його й акуратно ставити на місце.

Коли діти усвідомлюють свої обов'язки та набувають практичного досвіду, у них з'являється впевненість у своїх силах та можливостях, готовність працювати. Бони із задоволенням виконують свої обов'язки, допомагають молодшим братикам чи сестричкам. Спостерігаючи, як працюють дорослі, діти радо разом з ними прибиратимуть приміщення, пратимуть, готуватимуть, працюватимуть у саду і на городі. Ми пропонуємо батькам потурбуватися, щоб знаряддя праці, якими користуються діти, відповідали їхнім силам і можливостям, а дитячу працю супроводжував оптимістичний, радісний настрій.

Для того щоб діти любили працю, щоб вона поступово стала для них потребою, необхідні міцні трудові навички, які формуються лише у результаті повсякденного вправляння. Якщо набуті навички стануть сталими, а обов'язки усвідомленими, то їх систематичне виконання у дитячому садку переросте у звичку.

Порадник для батьків щодо трудового виховання дітей

• залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

• за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

• не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині при¬воду до ухиляння від своїх обов'язків;

• не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

• учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

• не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

• не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

• завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;

• не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЮ ЩОДО

САМОАНАЛІЗУ ЗАНЯТТЯ

В основних нормативних документах дошкільної галузі освіти зазначається, що людина повинна виховуватись непросто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин су­спільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтере­сами, високою культурою праці і поведінки.

У ДНЗ заняття - організаційна форма навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання ­ всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.

Заняття можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення дітей концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвивають­ся навчальні процеси, формуються потреби дітей у знаннях.

Усі ці вимоги до сучасного заняття мотивовані науковою сучас­ною педагогікою. Але всі вони не можуть бути здійснені без творчого ставлення вихователя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність педагога багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.


ОРІЄНТОВНА СХЕМА САМОАНАЛІЗУ ЗАНЯТТЯ

Тема заняття. Мета

І. Чи відповідає моє заняття програмі, віковим та індивідуальним особливостям дітей моєї групи? Як вмотивовувалась діяльність дітей?

2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на занятті на­вчальні, виховні і

розвиваючі завдання?

3. Чи оптимально було визначено зміст заняття, чи відповідає він завданням?

4. Що було основним, найсуттєвішим на занятті?

Чи зуміла я акцен­тувати увагу дітей на його вивченні?

5. Чи вдало визначена структура заняття? Чи була організована на занятті робота з формування основних умінь, навичок, інтересів дітей?

Чи мав навчальний матеріал зв'язок з життям?

6. Які принципи, методи і засоби навчання були використані на занятті?

Чи були вдалими вибір і поєднання?

7. Які форми навчання (фронтальні, групові, індивідуальні) домінували на занятті?

Чи були вдалими їх вибір і поєднання?

8. Чи об'єктивно і коректно оцінені мною знання дітей?

9. Які інноваційні методи та прийоми використовувались під час заняття?

10. Чи здійснювався диференційований, індивідуальний підхід до дітей? Яким чином?

11. Яким чином побудована взаємодія з дітьми на занятті, яку атмосферу вдалось створити?

12. Чи досягнуто мету заняття? Що стало причинами невдач, якщо такі були?


Ділова гра для педагогів

«Зміцнення здоров’я дошкільнят засобами фізичного виховання».

Мета:

· підвищити рівень професійної компетенції вихователів щодо збереження та зміцнення здоров'я дошкільнят засобами фізичного вихо­вання;

· поглибити знання про основні засоби та умови фізичного вихо­вання дітей у ДНЗ, які в поєднанні з гуманізацією навчально-виховного процесу, створенням належного розвивального (предметно-ігрового, природного й соціального) середовища сприятимуть підготовці дитини до змін швидкоплинного світу, її адаптації до мінливих умов життя.

План

1. Вступна частина.

2. Традиції фізичного виховання в Україні.

3. Засоби фізичного виховання в ДНЗ.

4. Ігрові вправи, спрямовані на набуття педагогами знань, умінь, навичок.

5.Виступ практичного психолога на тему «Охорона здоров'я педагогів».

6.Рекомендації.

1. Вступна частина

Ведучий.

Тема нашого семінару «Зміцнення здоров'я дошкільнят засобами фізичного виховання».

Турбота про фізичне здоров'я дитини дошкільного віку завжди була й залишається одним із пріоритетів педагогічної роботи.

Життєздатність дитини в ДНЗ визначається високим темпом, жор­сткою унормованістю, дією великої кількості стресів, орієнтацією на змагання як обов'язковий складник сучасного життя, шумністю оточення, неможливістю дитини усамітнитися, повсякчасними оцінками її навчальних досягнень. Це зумовлює надмірну мобілізацію ресурсів, високу емоційну напругу, пов'язану з прагненням вихованців відповідати вимогам дорослих. Так, виникає ризик не тільки сома­тичних, а й психічних порушень, виникнення дратівливості, як хвороби особистісного зростання, прояву депресії, різних фобій, відчуття власної неповноцінності.

У переважної більшості дошкільників спостерігається дефіцит руху, вони недо­статньо загартовані, характеризуються низькою витривалістю. І над­звичайно відповідальний період для становлення організму, психіки дітей відбувається в ускладнених умовах. Наприкінці дошкільного віку стійкі нервові розлади фіксуються приблизно в кожної п'ятої, а функціональні — у кожної третьої дитини.

Завдання та зміст фізичного виховання в ДНЗ визначаються вимо­гами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними про­грамами. Вони спрямовані на охорону й зміцнення здоров'я, підвищення опірності й захисних сил організму, підвищення його працездатності, своєчасне формування в малюків життєво важливих рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичної підготовленості й фізичної культури взагалі, на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення звички до здорового способу життя.

Завдання педагогам:визначити поняття «здоров'я», «здоровий спосіб життя» (порівняти їх із визначенням ВООЗ).

Варіанти відповіді:

І. Здоров'я — це стан повного фізичного, ду­ховного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад.

2. Здоровий спосіб життя — це такий спосіб життя, який зберігає й поліпшує здоров'я.

II. Традиції фізичного виховання в Україні

Ведучий. Народна педагогіка ставить піклування про здоров'я та фізичний розвиток дітей на перше місце. З цього, власне, й починається виховання дитини в сім'ї. Одразу ж після появи немовляти на світ батьки вважають своїм першим і головним обов'язком піклуватися про його здоров'я.

Велике значення нормального фізичного розвитку зумовлювалось цілком реальними життєвими потребами. У трудовій діяльності людини завжди постає чимало проблем, для подолання яких потрібні чималі фізичні зусилля. Сила й витривалість, стійкість і спритність у народі високо цінуються. Ці риси батьки прагнули виховати в дітей. Крім того, народ давно збагнув, що фізичне виховання нерозривно пов'язане з іншими сторонами формування особистості.

У народі, з покоління в покоління передаються казки, легенди, думи, оповідання про людей, наділених надзвичайною фізичною силою — богатирів: Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Добриню Микитича, Микулу Селяниновича, Івася Коновченка (Удовиченка), Федька Ганджу Андибера, Котигорошка. Велич богатирів у тому, що їхня надзвичайна фізична сила поєднується з моральною довершеністю. Усі вони завжди на перше місце ставлять громадські справи, борються зі злом, відстоюючи інтереси народу. Тому й народ їм завжди глибоко симпатизує.

Значення фізичного виховання в народній педагогіці зумовлюється тим вагомим вкладом, який воно вносить у зміцнення молодого покоління, його фізичний розвиток, збільшення тривалості життя, формування в молоді найважливіших морально-вольових якостей.

У підході до фізичного виховання дітей родинна етнопедагогіка спи­ралася на раціональне ядро народної медицини, в основу якої покладений нагромаджений упродовж віків досвід, відкриті народом ефективні засоби і прийоми лікування, які передавалися з покоління в покоління.

В українському фольклорі знаходимо чимало приказок, прислів'їв про здоров'я та фізичний розвиток.

Ігрова вправа «Закінчіть прислів'я про здоров'я»

1. У здоровому тілі... (здоровий дух, здорова душа).

2.Здоров'я маємо — не дбаємо,... (а втративши — плачемо).

3. Весела думка —... (половина здоров'я).

4. Без здоров'я ... (нема щастя).

5. Без здоров'я ніщо ... (людині немиле).

6. Бережи одяг, доки новий, ... (а здоров'я — доки молодий).

7. Усе можна купити, а ... (здоров'я — ні).

8. Здоров'я дитини — ... (багатство родини).

9. Було б здоров'я, а ... (все інше буде).

10. Здоров'я — ... (найдорожчий скарб).

III. Засоби фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі

Ефективність фізичного виховання в ДНЗ забезпечується комплекс­ним застосуванням традиційних засобів фізичного виховання.

Завдання педагогам: подумати й назвати засоби фізичного вихо­вання.

IV. Ігрові вправи, спрямовані на набуття педагогами знань, умінь, навичок

Ігрова вправа «Доповніть»

Варіант А

1. Щоденний обсяг рухової активності дітей третього року життя становить... (З—4 год).

2. Тривалість фізкультурного заняття для дітей третього року жит­тя... (15—20хв).

3. Прогулянки-походи проводяться, починаючи з ... (II молодшої групи).

4. Протягом дня з дітьми організовують ... (5—8) рухливих ігор.

5. День здоров'я проводять ... (раз на місяць).

Варіант Б

1.Щоденний обсяг рухової активності дітей старшого віку стано­вить ... (4—5 год).

2. Тривалість фізкультурного заняття для дітей старшого віку ... (ЗО—35 хв).

3. Рухливі ігри з дітьми розучуються на ... (прогулянках).

4. Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з ... (І молодшої групи).

5. Дні здоров'я проводяться починаючи з ... (молодшої групи).

Ігрова вправа «Фізкультурне заняття»

1. Фізкультурне заняття — це ...

а) форма активізації рухової активності;

б) форма навчання основних рухів.

2. У першій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (під­готовча), вирішуються такі завдання:

а) підготовка дітей до великого фізичного навантаження;

б) формування правильної постави;

в) підтримка гарного настрою дітей.

3. У другій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (основ­на), розв'язуються такі завдання:

а) формування рухових навичок;

б) організація дитячого колективу.

4. У третій частині фізкультурного заняття, яка має назву... (при­кінцева), вирішуються такі завдання:

а) зміцнення слабких м'язів;

б) зниження навантаження;

в) вдосконалення рухових навичок.

5. Фізичне навантаження — це ...

а) збудження нервової системи;

б) позитивні емоції;

в) дія вправ на організм.

6. Моторна щільність заняття — це ...

а) співвідношення часу, витраченого дитиною на виконання рухів, до загальної тривалості заняття;

б) співвідношення часу, витраченого дітьми на рух, плюс педагогічно виправданий час, до загальної тривалості заняття.

7. Фронтальний спосіб організації дітей — це ...

а) виконання однієї і тієї самої вправи чотирма дітьми водночас;

б) виконання різних вправ підгрупами дітей;

в) виконання рухів усіма дітьми водночас.

8. Визначте тривалість заняття для кожної групи:

а) І молодша група;

б) II молодша група;

в) середня група;

г) старша група.

V. Щоб навчити дітей, ми самі маємо добре знати закони здоро­вого способу життя

Практичний психолог. Специфіка професії педагога є причиною того, що в педагогів частіше, ніж у представників інших професій, виникають різноманітні порушення у психічній сфері: ослаблення пам'яті, утруднення мислення, підвищення збудливості, погіршення сну.

На думку соціологів, рівень стресів, що зазнають педагоги, можна порівняти з напруженням, якого зазнають шахтарі, спускаючись у шахту, чи пілоти цивільної авіації під час зльоту літака в небо.

Стрес (поняття увів канадський фізіолог, дослідник Ганс Сальє) може виникати під впливом найрізноманітніших життєвих ситуацій, так званих «ударів долі», і зумовлюватися інформаційними чи емоційними (позитивними чи негативними) перевантаженнями.

(Рекомендації практичного психолога.)

Ігрова вправа на зняття напруги «Головне — другорядне»

VI. Рекомендації вихователям:

1.Продовжувати роботу з реалізації завдань фізичного виховання дітей, керуючись вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними програмами.

2. Всебічно сприяти оптимізації рухового режиму за умов комп­лексного використання всіх засобів фізичного виховання в різних організаційних формах.

3. Сприяти залученню дітей дозанять фізичними вправами в сім'ї через проведення агітаційної, консультативної роботи з батьками.

4.Усю роботу з фізичного виховання здійснювати з урахуванням стану здоров'я, самопочуття, рівня фізичного розвитку й підготовленості дітей.

Засоби фізичного виховання в ДНЗ

Природні фактори:

• сонце;

• повітря;

• вода.

Гігієнічні вимоги:

• гігієна одягу;

• відповідність одягу сезону;

• гігієна приміщення (достатність світла, чисте повітря, комфортна температура).

Режим дня:

• повноцінний сон (денний, нічний);

• прогулянки;

• гармонійне чергування навантаження та відпочинку.

Харчування:

• дотримання часу між годуванням;

• кількісний і якісний розподіл їжі;

• дотримання умов прийому їжі, правил поведінки під час прийому.

Фізичні вправи:

• шикування;

• перешикування;

• рухливі ігри;

• загально-розвивальні вправи;

• вправи спортивного характеру;

• масаж;

• піший перехід.


Семінар для педагогів

за темою:

«Підготовка педагогів до інноваційної діяльності»

МЕТА:

ü формування концептуальних і діяльнісних основ особистісно-орієнтованої взаємодії педагога з дітьми, їх батьками, іншими учасниками освітнього процесу;

ü підвищити рівень психолого-педагогічної культури;

розвивати професійну ініціативу та творчий потенціал особистості педагогів.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

І. Теоретична частина:

1.1 Інноваційні технології в дошкільній освіті.

2.1 Класифікація сучасних інноваційних технологій.

3.1 Використання сучасних інноваційних технологій в роботі з дітьми.

ІІ. Практична частина:

1.2 Майстер-клас «Педагогічна скриня».

1.3 Тренінг «Педагогічне спілкування».

Зміст:

1.1. Інноваційнітехнологіївдошкільній освіті

Інноваційніпедагогічнітехнологіївсучаснійдошкільнійосвіті - розвитокнаукиітехнікисприявпоявіновихформнавчальноїкомунікації,новітнімметодамрозв'язанняосвітніхзавдань.З огляду на це роль вихователя набула нової якості. Він розвиває пізнавальні якості дошкільника, його життєву компетентність у різних соціальних інституціях. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження нових новітніх освітніх технологій. Досвід показує, що все нове із часом стає традицією і що традиції утверджує соціум, а новаторами виступають яскраві особистості реформаторського типу. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна освіта, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології в педагогіці пов'язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття.

Інноваційніпедагогічнітехнологіїрозглядаютьнетількиякналаштованістьнасприйняття,продукуванняізастосуваннянового,анасампередяквідкритість.Вони забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Інноваційніпедагогічнітехнологіїмаютьгуманістичнуспрямованістьусистеміосвіти,зумовленуспівіснуванняміскладнимивзаєминамивнауковійпедагогіційпедагогічнійпрактицітрадиційноїнауковоїпедагогіки.Вони належать до системи загального наукового і педагогічного знання. Виникли і розвиваються на межі загальної інноватики, методології, теорії та історії педагогіки, психології, соціології і теорії управління, економіки освіти. Інноваційні педагогічні технології є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства.

2.1 Класифікація сучасних інноваційних технологій.

Інноваційні педагогічні технології є специфічними і досить складними, потребують особливих знань, навичок, здібностей.
Інноваційні педагогічні технології в системі освіти засвідчують якісно новий етап взаємодії й розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості і процесів застосування її результатів. Складність, багатогранність педагогічної діяльності є чинником, що відкриває простір для багатьох педагогічних технологій, динаміка продукування яких постійно зростає. Широкий спектр, багатоваріантність педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:

1. За рівнем застосування:

· загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);

· предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);

· локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).

2. За провідним чинником психічного розвитку:

· біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);

· соціогенні (переважають соціальні чинники);

· психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).

3. За філософською основою:

· матеріалістичні та ідеалістичні;

· діалектичні та метафізичні;

· наукові та релігійні;

· гуманістичні й антигуманні;

· антропософські (грец.anthropos— людина іsophia— мудрість) і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);

· вільного виховання та примусу тощо.

4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:

· асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);

· біхевіористські (англ.behavio(u)rism, відbehavio(u)r— поведінка) (за основу взято теорію научіння);

· розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);

· сугестивні(заснованінанавіюванні); —нейролінгвістичні(заснованінанейролінгвістичномупрограмуванні);

· гештальттехнології(нім.Gestalt — цілісна форма, образ, структура і технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).

5. За ставленням до дитини:

· авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);

· дидактоцентристські (центровані на навчанні);

· особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання).

6. За орієнтацією на особистісні структури:

· інформаційні (формування знань, умінь, навичок);

· операційні (формування способів розумових дій);

· емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);

· технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);

· евристичні (розвиток творчих здібностей);

· прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.

7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

· структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу їх розв'язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів);

· інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);

· ігровітехнології(ігроваформавзаємодіїпедагогаідітей,якасприяєформуваннювміньрозв'язуватизавданнянаосновікомпетентноговиборуальтернативнихваріантівчерезреалізаціюпевногосюжету).Восвітньомупроцесівикористовуютьтеатралізовані,ділові,рольові,комп'ютерніігри,імітаційнівправи,ігровепроектуваннятаін.;

· комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель – комп'ютер – учень» за допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм);

· діалогові технології (пов'язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень — учитель», «учитель — автор», «учень — автор» та ін.);

· тренінговітехнології(системадіяльностіщодовідпрацюванняпевнихалгоритмівнавчально-пізнавальнихдійіспособіврозв'язаннятиповихзавданьупроцесінавчання—тести,психологічнітренінгиінтелектуальногорозвитку,розв'язанняуправлінськихзадач).

Педагоги-практики розробляють авторські технології, які поєднують у різних варіантах елементи апробованих технологій. Як правило, всі вони зорієнтовані на реалізацію змісту і досягнення мети різнорівневого і різнопрофільного навчання. Вихідним матеріалом для розроблення технології є теорії, концепції. Багато педагогічних технологій мають у своїй основі такі концепції засвоєння соціального досвіду:

1) асоціативно-рефлекторне навчання, у межах якого розроблена теорія формування понять;

2) теорія поетапного формування розумових дій, згідно з якою розумовий розвиток (як і засвоєння знань, умінь, навичок) відбувається поетапно, спрямовуючись від «матеріальної» (зовнішньої) діяльності у внутрішній розумовий план;

3) сугестопедична концепція навчання, яка обґрунтовує комплексне використання у навчальних цілях вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії (навіювання), що сприяє надзапам'ятовуванню;

4) теорія нейролінгвістичного програмування (НЛП), що розглядає процес навчання як рух інформації через нервову систему людини;

5) теорії змістового узагальнення, в основу яких покладено гіпотезу про провідну роль теоретичного знання у формуванні інтелекту дитини.

На основі однієї теорії навчання можуть вибудовуватися різні технології. Так, асоціативно-рефлекторна психологічна теорія породила варіантні технології навчання, які по-різному поєднують слово і наочність.

Теорія проблемного навчання покладена в основу технологій, що розвивають творчі здібності, пізнавальну активність, інтерес, самостійність особистості. Водночас побудова на одній теорії, концепції кількох технологій навчання не є свідченням їх ідентичності. Вони завжди будуть відрізнятися за кількісними і якісними параметрами. У зв'язку з цим важливо мати цілісну систему засобів опису педагогічних технологій, враховуючи, що кожна з них містить концептуальний, змістовий та процесуальний аспекти.

Наука пропонує великий вибір освітніх технологій, але не кожна з них може бути використана в роботі з дітьми дошкільного віку.

3.1. Використання інноваційнихтехнологійвроботі з дошкільниками

У побудові дидактичної моделі педагогічної роботи важливо опиратися на наявні у дітей знання, а не нав'язувані їм готової інформації згідно наших програм та планів. Поняття «розум» та «інформованість» не є тотожними.

Великий обсяг інформації отримуваної в готовому вигляді дитиною не обробляється, а лише підштовхує її до «інтелектуального споживацтва».Дитина при репродуктивному способі навчання отримує досвід набуття знань без зусиль, в готовому вигдяді. І не отрмимує досвіду здобуття знань самостійно в ході використання вже набутих нею знань. Завдяки розмірковуванню, порівнянню та аналізуванню.

Крім того, науковці стверджують, що якщо ми чуємо - засвоюємо лише 15 % знань, якщо бачимо - 35%, а якщо пробуємо - до 90% інформації. При репродуктивному способі навчання у дитини розвивається лише пам'ять - і то зазвичай лише короткочасна. А при проблемному способі навчання - весь арсенал мислительних операцій.

Беручи до уваги вищевикладене, перехід до новітніх технологій навчання дітей є неминуючим. Тому що потік інформації з кожним роком збільшується у геометричній прогресії. І ми не можемо вже дати усю інформацію дітям. А значить, маємо лише навчити дитину здобувати нові знання за допомогою мислення та сучасних методів навчання - комп'ютера, телевізора, книг тощо.

Принцип спільних проектів - допомогти дітям відчути життєву потребу в знаннях, як умову їхньої життєдіяльності. Мотивація дитячої діяльності має бути для них зрозумілою.

Принцип партнерства - не «над», а «разом» Головне завдання вихователя не «вкладати в голови» а навчити. Якщо вихователь - лектор, віщун - це монологічний тип навчальної комунікації. А вона має бути на сучасному етапі діалогічною. Вихователь і діти - партнери. Вихователь допомагає дітям опанувати спосіб інтелектуальних та інших дій.

Принцип активної участі кожного у спільній справі. Задовольняючись загальним позитивним результатом, педагоги подекуди ігнорують той факт, що досягається цей результат завдяки активності малої частки групи дітей. Інші - пасивно спостерігають. Потрібно так організувати навчальний процес, щоб кожній дитині знайшлося посильне завдання і щоб успіх залежав від усіх.

Принцип активного залучення сім'ї до освітнього процессу в дошкільному закладі. Педагогічна культура великої кількості батьків залишається на дуже невисокому рівні. Активно залучаючи батьків до участі в навчальному процесі, вихователі мають змогу в толерантній формі надати рекомендації яким чином треба вчити малят. Це можна зробити у вигляді проведення «днів відкритих дверей». Проведення родинних свят, вікторин, конкурсів, виставок та розваг. А також підготовки дітей вдома до заняття в дошкільному закладі, коли вихователь в садку ставить завдання і діти з батьками ввечорі мають «здобути знання» про життя тварин на Півночі, наприклад. Кожна дитина про якусь одну тварину. А назавтра - діти приходять до дитячого садка і розповідають один одному про те, що дізналися. А вихователь, тільки доповнює їх відомості та систематизує їх. Допомагає складно розповісти про те, що діти дізналися.

Використання знайомих нам інноваційних технологій не є протиставленням тому, що ми робили раніше. Елементи цих досвідів мають доповнити та удосконалити процес навчання дітей і сприяти підвищенню ефективності навчання дошкільнят. Ми повинні пам'ятати, що передовий досвід - це не є догма, а лише підказка в якому напрямку ми можемо рухатися у справі удосконалення навчального процесу.

І нормально, коли у одного вихователя краще виходить використання одного досвіду, а у іншого - іншого досвіду. А третій вихователь - досвідчений та творчий - лише отримує поштовх до власної творчості та створення власного досвіду чи технології.

Навчальний процес, як і вся діяльність педагога - це щоденна творчість та знаходження нових методів впливу на дитину. Грамотний та творчо налаштований педагог завжди знайде можливість на базі традиційних методів навчання, які роками давали йому високі показники знань дітей, знайти шляхи підвищення ефективності своєї роботи завдяки використанню новітніх технологій, досвідів та методів в роботі.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Майстер-клас вихователя-методиста Рудік О.А.

«Педагогічна скриня»

Мета проведення : познайомити педагогів ДНЗ з практичними методами активізації мислення, допитливості, цікавості дошкільнят, їх здатності сприймати нову інформацію.

Хід проведення:

Вихователь-методист:

- Часто-густо ми педагоги, у „педагогічній скрині" зберігаємо найрізноманітніші речі - старі та нові, звичні і неочікувані, які при певних обставинах можуть відігравати роль засобів навчання. Як пише Катерина Крутій у статті "Діяльнісна модель заняття"при роботі із дітьми має бути введення емоційного компоненту "яскравої плями".

Отже, я із задоволенням відчиню для вас, любі колеги, скриньку і дістану ... м'який м'ячик. Його можна зробити власноруч із зв'язаної гачком „шубки", яка набита шерстю. У м'ячика може бути багато найрізноманітніших функцій: при опитуванні дітей відповідає той, кому кинули м'яча; у змаганні той, у кого в руках під час естафети залишився м'яч, вибуває. На відміну від резинового м'яча, м'який м'ячик "добріший" він не може вдарити по-справжньому - тільки означає удар, і можна не боятися, що він сильно вдарить.

Давайте перевіримо, що ще зберігає в собі моя педагогічна скриня:

... Диктофон-може надати неоціненні послуги при проведенні занять із розвитку мовлення. Можна запропонувати дітям записати казки і оповідання, які вони складають, а потім дати їм прослухати. Ще до прослуховування ви виявите, що сам диктофон дисциплінує дітей і пробуджує у них відповідальність та активність. Запропонуйте дітям старшого віку пограти у гру, ніби-то вони у студії записують радіопередачу. А теми для ігор найрізноманітніші „Де можна побачити Діда Мороза?", "Чи є на світі чарівники?", "Моя добра справа сьогодні".

… Радіодиспут- справа серйозна. Тут необхідна особлива дисципліна і згода взаємодій. Для цього слід виробити правила: не шуміти, йде запис; висловлюватися необхідно чітко і коротко; диктофон передавати по колу, заощаджуючи „ефірний" час; бути самостійним у судженнях. Щоправда, диктофоном, як будь-яким технічним засобом, не можна зловживати, щоб не пропав до нього інтерес, він має з'являтися у особливо важливих випадках. Дієвою буде робота в парах: одна дитина бере інтерв'ю, а друга - дає його.

Цікавим завданням для дітей ІІ молодшої групи є таке, яке допоможе вдосконалити навичку формування усного мовлення. Ведучий радіо ефіру розміщується за ширмою. За нею, на столі розкладені картинки чи муляжі фруктів, овочів. Він обирає один із предметів і описує його, не називаючи сам предмет. Після цього ширма прибирається, і слухачам пропонується вгадати про який предмет була розповідь.

На батьківських зборах ви можете прослухати запис: це буде наочною ілюстрацією роботи із дітьми, разом із батьками визначити, хто саме заразу мікрофону. Добре, якщо вихователь зміг зробити так звану художню обробку готового продукту з тем, а саме наповнити його музичними заставками, зробити запис з оголошенням того, хто зараз у мікрофону. Це справжня колективна творча справа вихователя із дітьми, поєднання спільних зусиль педагога та дитини для досягнення результатів і вона дуже захоплює.

...Свічка.Може знадобитися у різних педагогічних ситуаціях. Вона може бути без аромату, із певним ароматом, але треба точно знати, що на аромати у дітей немає алергії. Запалена свічка допоможе встановити тишу, налаштувати дітей на таємничий лад. А ще вона стане у пригоді, коли хочеться побачити старі предмети по-новому. Спробуйте, наприклад, розглянути звичну для вас картину при світлі свічки. Освітлення, що падає від свічі змінює образи на картині. Запитайте у дітей: що змінилося, з їх точки зору у картині? Чого вони раніше не помічали? Свічку, при необхідності можна замінити фонариком, але обов'язково чарівним. Використайте ще одну і досить важливу властивість свічки - здатність "проявлятися". Намалюйте на аркуші паперу будь-який пейзаж, предмет і загадайте дітям загадку про нього. Завдяки гумці, яку ви вмочите у воді і фарбі цей предмет, за умови правильної відповіді дітей, обов'язково з'явиться на аркуші.

...Картинка з розрізаною пташкою.Пташка виготовляється із картону. Всі частина тіла: хвостик, дзьоб, крила, лапки - рухомі. Вони з'єднуються на зворотній стороні моделі пташки за допомогою нитки. Така модель допоможе при навчанні дітей первинному фонематичному аналізі слова. Головка із дзьобом - перший звук у слові, хвостик - останній, крильця - всі решта звуків із серединки. Назвіть дитині звук (фонему), яку він буде відшукувати у слові. Наприклад, звук [н]. Промовляйте слова: небо, книга, осінь. Якщо дитина правильно визначила місце звука у слові, то рухаються відповідні частини тіла птахи.

... Різнокольорова газова хустина.Різнокольорова газова хустина допоможе розповісти казки чи слухати музику. Вихователь може накинути її на плечі і вмить перетворитися на казкарку. Її поява означає, що необхідно заспокоїтися і зосередитися. Коли слухання закінчилося, можна запитати, якого кольору була сьогоднішня казка чи мелодія. Хустиною можна накрити предмет, після того як її знімуть, з'явиться щось чарівне, казкове.

... Чарівна торбинка.У ній можуть бути предмети, які дитина має витягнути навпомацки, не дивлячись назвати предмет.

... Чарівний телескоп.Його можна зробити із кольорового паперу, завдовжки 15 см, згорнувши його в трубку і склеїти. Пропонуємо пограти у гру "Око-шпигун". Дитина має "відшукати" якийсь конкретний колір у кімнаті. Якого кольору твій телескоп? Такий колір і буде шукати дитина.

... Чарівна паличка.Її використання налаштує дітей на утаємниченість, зосередженість, треба вміло обіграти її використання. Наприклад, діти стоять у колі. Чарівна паличка знає всі правильні відповіді на питання. При доторканні паличкою до плечей дитини, назвати: будь-кого із своїх родичів, з тим самим ім'ям, як у тебе; як звати котика (собаку, птаху), який мешкає у вас вдома; ким ти є для мами; що можна робити тільки двома руками? При правильній відповіді вихователь осипає дитину конфетті. Дякує за відповідь.

... Чарівна скриня.Вона відкриється лише тоді, коли діти відгадають загадку; вона відкривається, а з неї вилітають гелеві кульки (подарунок від казкового героя, за виконане завдання); вона відкривається, а на її кришці - люстерко, дітям пропонується подивитися в нього і описати зображення.

Часто-густо при розповіді, як заохочення дітей, використовується телевізор. Хто з нас не мріяв хоча б на декілька хвилин з'явитися на екрані телевізора? Такий шанс надавайте кожній дитині. Для виконання цього завдання може підійти телевізор, який відслужив службу. "Начиння" вийміть, залишіть лише корпус і розігруйте виставу. Якщо немає можливості скористатися телевізором, що вийшов із строю, можна його виготовити власноруч. З картону виріжте форму телевізора, відповідно розмалюйте його, зазначте місце клавіш, екрану.

Для інсценування підійде будь-який серіал чи програма, наприклад, "Погода" чи дитяча казка.

Як варіант вихователь пропонує дитині сюжетні картинки (погода, явища живої природи), предметні картинки з назвами овочів, фруктів, меблів, птахів і таке інше, оточуючого середовища. Дитина вибирає, яка їй картинка до вподоби, виставляє певний слайд. Вихователь повідомляє проте, що телевізор зламався - зображення є, а слова чути нечітко, просить дитину за слайдами розповісти про те, що на них зображено, які події відбуваються.

Важливо пам'ятати, що не варто перевантажувати заняття різними методами роботи, оскільки це призводить до швидкої втоми. Використання творчих методів та прийомів повинно мати міру, чітку організацію, ретельну підготовку вихователя.

Рефлексія:

· обговорення запропонованих методів;

· чим можна доповнити «Педагогічну скриньку», можливо, щось здалось зайвим?

Тренінг для педагогів

«Педагогічне спілкування»

Мета: розвивати професійну самосвідомість пе­дагогів; ознайомлювати з практичними матері­алами з питань розвитку толерантних якостей у дітей та дорослих; навчати конструктивних методів розв'я­зання конфліктних ситуацій; гармонізувати взаємини у колективі.

План проведення:

1. Теоретичний аспект проблеми спілкування.

2. Вправа «Монолог за темою»

3. Вправа «Відгадай емоцію».

4. Вправа «Гідна відповідь»

5. Психотехніка «Зовнішня згода»

6. Малювання «Як я уявляю себе у спілкуванні»

7. Рефлексія.

Зміст:

1. Теоретичний аспект проблеми спілкування.

Проблема спілкування — централь­на проблема педагогіки.

Педагогічне спілкування визначається у психології як взаємодія суб'єктів педагогічного процесу, що здійснюється знако­вими засобами та спрямована на зміну якостей, стану та поведінки партнера.

Метою педагогічно­го спілкування є передача суспільного досвіду від педагога до дитини та професійного досвіду від педагога до педагога. Під час цього процесу від­бувається становлення та збагачення індивідуаль­ного досвіду як вихованців, так і педагога. Ефек­тивність педагогічного спілкування залежить від рівня розвитку комунікативних навичок педагога.

Психологічні засоби комунікативного впли­ву поділяються на вербальні і невербальні.

Вербальними засобами комунікації є слова, невербальними — поза, міміка, жести, інтонація.

Слово є основним засобом педагогічного спілкування. Воно впливає на почуття та свідо­мість, стимулює мислення та уяву, створює по­требу в пошуковій діяльності. Для педагога дуже важливо майстерно володіти словом, опановува­ти ораторське мистецтво. Саме ці вміння дадуть змогу знайти з дітьми спільну мову, встановити з ними довірчі стосунки.

2. Вправа «Монолог за темою...»

Мета: розвивати вміння концентруватися, логічно та послідовно висловлювати свою думку, дотримуватися регламенту.

Хід вправи: Психолог пропонує учасникам протягом хвили­ни скласти доповідь за однією з запропонованих тем. Кращий «оратор» нагороджується оплесками аудиторії.

Висновок:Іноді невербальні засоби комуніка­ції є більш інформативними ніж слова, які про­мовляє співрозмовник. Людина розкривається у тому з якою інтонацією вона говорить, як діє, як поводиться, яке приймає положення тіла. Дитині не завжди вдається знайти мовленнєві еквівален­ти своїм думкам та почуттям. Про її справжні три­воги можуть розповісти невербальні прояви під час спілкування. Давайте перевіримо, чи добре ви розумієте «мову тіла» ?

3. Вправа «Відгадай емоцію»

Мета: розвивати здатність розпізнавати та адекватно оцінювати емоції та стан співрозмов­ника.

Хід вправи: Психолог пропонує учасникам обрати карточку, в якій зазначено певну емоцію, і зобразити цю емоцію за допомогою міміки, жестів, рухів. Інші повинні відгадати емоцію.

Наприкінці вправи учасники обговорюють чи легко було виконувати завдання, що вони від­чували під час виконання, що нового дізналися.

Учасники отримують пам'ятку «Мова тіла» (за Надією Клюєвою):

Мова тіла

· Руки, повернені долонями вгору, — відкри­тість, бажання співпрацювати.

· Нахилена убік голова — зацікавленість.

· Руки, схрещені на грудях, — захисна реакція.

· Пальці, сплетені у замок, — закритість від спіл­кування.

· Спроби наблизитися до співрозмовника — прагнення досягнути більш дружніх стосунків.

· Спроби відійти від співрозмовника — бажан­ня зробити стосунки у цій ситуації більш фор­мальними.

· Ноги (все тіло), повернені до виходу з приміщення, — бажання закінчити розмову.

· Руки, розведені у сторони, плечі, здійняті дого­ри, — безсилля.

· Погляд, відведений убік під час розмови, — сум­ніви, підозра.

· Неодноразове торкання носа, легке потирання — сумніви.

· Кидання предметів на стіл, різки рухи — демон­страція свого роздратування, агресії.

· Стійкий візуальний контакт протягом усієї розмови — відкритість.

Процес спілкування вимагає від пе­дагога особливих знань та вмінь. Багато педаго­гічних помилок пов'язані з невмінням бачити за вчинками дорослих та дітей справжніх мотивів та потреб. Отже, спілкування починається зі сприй­няття. Чи добре воно у вас розвинене? Пропоную вашій увазі тест, який допоможе з'ясувати, чи вмі­єте ви уважно слухати співрозмовника.

4. Вправа «Гідна відповідь»

Мета: відпрацьовувати навички конструк­тивного виходу з конфліктних ситуацій.

Час: десять хвилин.

Учасники сідають кружка. Тренер дає кож­ному картку, в якій зазначено певне зауваження з приводу зовнішності чи поведінки когось з учас­ників. Усі по черзі промовляють записану на карт­ці фразу, дивлячись в очі тому, кому вона адресо­вана. Завдання кожного — гідно відповісти на цей «випад». Коли кожний учасник виконає завдання і побуває у ролі «жертви» та «нападника», група переходить до обговорення цієї вправи. Тренер пропонує кожному учаснику проаналізувати:

· коли він більш комфортно почувався — коли «нападав» чи коли «захищався»;

· чи вдалося йому не сприймати близько до серця чужі зауваження.

Учасники отримують пам'ятки психотехнік захисту при вербальних нападах (за Оленою Си­доренко):

5. Психотехніка «Зовнішня згода»

Принцип: необхідно погодитися з чимось у висловлюванні співрозмовника.

Приклад: «Я також вважаю, що нам необхідно обговорити цю проблему», «Мене це також дуже непокоїть», «Згодна, що це неприємно».

Переваги техніки: людям приємно, яки: з ними погоджуються. Співрозмовник відчу­ває, що ви налаштовані вислухати його. Так розв'язання проблеми переходить з емоцій­ного способу в когнітивний

6. Малювання «Як я уявляю себе у спілкуванні»

На виконання малюнка на тему «Як я уявляю себе у спілкуванні» тренер відводить п'ять хви­лин. Після обговорення малюнків тренер пропо­нує кожному учаснику подумати і відповісти, як би він хотів змінити свій малюнок.

10. Рефлексія

Обговорення всіх вправ. Психолог пропонує визначити:

· які з вправ сподобалися найбільше, чому;

· які вправи викликали труднощі у вико­нанні;

· про що нове дізнався під час сьогодніш­ньої зустрічі; чи справдилися очікування .


Кiлькiсть переглядiв: 3849